Історії успіху: Сергій Васіков, другий помічник на танкерах

Сергію, чому вашим вибором стало море?

Обидва мої дідусі, батько і навіть частково сестра – всі пов’язані з морем. Не можу сказати, що це є традиція. Це скоріше стиль життя. Складність, легкість, плюси та мінуси при цьому вже не мають значення. Ти просто вибираєш для себе цей шлях у житті. Я розумів, чим хочу займатися у житті, ще коли навчався у школі. Готувався і цілеспрямовано йшов до надходження до мореплавця. Ходив на підготовчі курси, займався з викладачами, готувався до іспитів. Ми були першими, хто здавав ЗНО, і це було непросто. Натомість потім, після останнього року у школі та підготовки до вступу, було легко. Більшу частину часу перед вступом я проводив за підручниками, а коли вступив, з’явилося багато вільного часу, і можна було з толком приділити увагу кожному з предметів.

Тяжко було вчитися?

Скоріше немає. Було цікаво. А ще мені дуже подобалася форма та все. Що з нею пов’язане. Батько вчив мене, як її правильно одягати, носити, гладити, готувати… Плюс саме навчання: колектив, самі стіни навчального закладу – це надихало.

Як ви потрапили на першу практику?

Після іспитів та співбесіди я отримав направлення на танкер. Я взагалі всю свою кар’єру поки що будую лише на судах цього типу. Я працював на всіх типах танкерів: продуктовози, хімовози, судна, які перевозять сиру нафту. Поки що зупинив вибір на останньому. Судно до прибуття на практику востаннє зблизька я бачив, коли був маленьким і приїжджав до тата на роботу. Тому перша практика запам’ятовувалась: Х’юстон, багато нафтових терміналів, величезна кількість вогнів, великі судна… Це було щось особливе для мене. І це б перший раз, коли я один поїхав з дому далеко і надовго, і сам був відповідальним за свої рішення та вчинки.

Columbia – моя друга компанія, я тут із 2015 року. До цього працював четвертим помічником у іншій компанії. Перейти до CSM радили і друзі, і члени сім’ї. І не дарма: тут справді дуже комфортно працювати. Тому не шкодую, що свого часу пройшла співбесіда і одразу вступила на посаду третього помічника вже в Columbia. Знаєте, моряку дуже важливо, щоб компанія була надійною, щоби стабільно платили, щоб був певний графік життя. Моряку треба розуміти, скільки часу він проведе вдома, коли йому чекати на наступну посадку на судно, і так далі. У CSM із цим проблем немає: ти обговорюєш усе з інспектором на самому початку відпустки, навіть розміри та типи судів. Все обговорюєш та спокійно працюєш.

Які якості потрібні людині, щоб побудувати успішну кар’єру в морі?

Знання. Це важливо в будь-якій професії, а моряку ними мати просто необхідно. У специфічному середовищі так званої морської сім’ї – це люди, які довго у тісному контакті – важливо бути чесним і порядним. Щось приховувати, обманювати, приховувати у такій обстановці – це просто негідно навіть не для фахівця, а взагалі для людини. Важливо мати прагнення та бажання. Виростати на посаді ти будеш у будь-якому випадку, це просто питання часу. Але якщо в тебе буде бажання і вміння контактувати, а головне, прислухатися до порад досвідченіших колег, то ти будеш набагато успішнішим у кар’єрі.

Як зазвичай минає ваш день на роботі?

Щодня не схожий на інший. Я намагаюся планувати тиждень і присвячувати його якимось заняттям. Запланована робота – вахти та час після них, який ти приділяєш своїм обов’язкам – плюс спорт та саморозвиток. А іноді потрібно просто розслабитись. Тому завжди потрібен день на спілкування із сім’єю та друзями. Це дозволяє поринути у атмосферу будинку. Багато уваги приділяю спілкуванню. Бути штурманом не означає взаємодіяти лише зі своїм департаментом. Якщо прагнеш стати капітаном і хочеш бути успішним у обраній професії, ти маєш знати не тільки все про управління судном, а й про те, як працюють різні механізми. Ти переймаєш досвід різних людей і намагаєшся зрозуміти, як працює.

Вічне питання: штурмани та механіки – у чому різниця? Де цікавіше? Де легше?

Найвідчутніша відмінність у тому, що механіки набагато дружніші. Штурман та капітан, по суті, дуже самотні люди. Він проводять більшу частину часу на вахті, на самоті, і, крім вахти, свою роботу виконують самі, максимум у супроводі когось із рядових. А механіки працюють колективно і відпочивають вони разом. Вони дружніші й почасти тому, можливо, почуваються на судні легше через спілкування. Але все одно все залежить від людей.

Мені щастило, у мене не було поганих екіпажів. Були різні люди, а от екіпажі були всі добрі. І завжди цікаво, переймаючи досвід, дивитися на спосіб життя та стиль управління людиною. У мене був досвід роботи з чудовим капітаном, який виявився не просто чудовим управлінцем, а й чудовою людиною. Він завжди намагався влаштувати людям свято. Ну ось уявіть: наприклад він знає, що полетить на судно перед Новим роком. І що він робить? Готується, складає список подарунків, переглядає порти посадки та міста за маршрутом перельотів на судно, щоб зрозуміти, де і що він зможе докупити. Скільки я не зустрічав свята на судні, такого більше не бачив: конкурси, подарунки, причому не банальні, скажімо, бритва чи гроші, а дуже домашні, душевні. І всі із задоволенням брали участь у цих святах. І ситуація на судні відчутно покращується. Таке живе спілкування у вік інтернету дуже важливе. І важливо мати перед собою ось такі приклади, що надихають, щоб і самому прагнути потім бути хорошим капітаном, про якого моряки будуть відгукуватися з теплотою.