Історії успіху: Арсен – перший моряк у сім’ї

“Можу сказати, що це неоціненний досвід, який точно додає тобі знань, і загалом змінює твій світогляд та погляди на людей та світ загалом. Напевно, ще з першого курсу я зрозумів, що моє подальше життя буде пов’язане з морем. – розповідає Арсен.

Як ти пов’язав своє життя із морем?
У моїй родині немає моряків взагалі, і якщо говорити про те, як спочатку я вибрав цю професію, то мені допоміг визначитися мій друг, наш сусід. Він переконав мене на своєму прикладі, і те, з яким захопленням він розповідав про всі переваги цієї професії, не залишило мені жодних сумнівів, що я роблю правильний вибір.

Скільки тобі років було, коли ти захотів стати моряком?
Я точно пам’ятаю це був 2014, тоді мені було 17 років.

Ти народився у Херсоні, як так вийшло, що ти опинився у Києві та саме у “Державному університеті інфраструктури та технологій”?
З самого початку, я знав, що вчитимуся саме в Києві. Тут багато в чому мені допомогла моя мама, особливо щодо підготовки документів для вступу. І як тільки я дізнався, що в Києві є університет із морською спеціальністю, я одразу подали туди свої документи.

Ти можеш собі уявити, чим би ти займався, якби не робота в морі?
Мені здається, що в кожній професії можна знайти щось цікаве, щось своє, що приноситиме задоволення і самореалізацію. Для себе я зрозумів, що мені ідеально підходить морська сфера, тут я почуваюся комфортно, і певною мірою навіть розслаблено. Ти повністю відірваний від зовнішнього світу, тебе нічого не турбує. Так, звичайно, деякі можуть сказати, що, перебуваючи в замкнутому просторі, почуваєшся як у клітці, але мені здається, що це питання особистого сприйняття. Для мене це навпаки – розслаблення, абстрагування від усього непотрібного та зайвого, від того ж інтернету. У тебе є чіткі правила та обов’язки, які ти добре знаєш та виконуєш, і нічого не може тебе вибити з колії. Для мене це просто ідеальне життя!

Розкажи про свій перший контракт?
Звичайно пам’ятаю! Це було у 2016 році, волго-балт Borisfen, посадка була у Білгород-Дністровську, Одеська обл. Я пам’ятаю, що я був один із небагатьох, кому пощастило взагалі потрапити на судно після 2-го курсу. Тоді мені було лише 18 років. Звичайно, батьки дуже за мене переживали, бо ніхто не був знайомий зі специфікою роботи в морі, і далі Києва вони мене не відправляли, а тут у море! Загалом вони дуже за мене переживали.

Як вибрав компанію для практики?
Напевно, в перший раз я почув назву компанії від цього ж сусіда, але тоді це була лише назва. Вже детальніше я познайомився з Коламбією на третьому курсі, під час візиту представників компанії до нашого ВНЗ. У нас проходив відбір на кадетську програму та всі готувалися до співбесід. Тоді я і зацікавився і дізнався вже детальніше про компанію.
До речі, не тільки сусід, а й його син обрали вашу компанію. Мені здається, якщо і батько і син працюють від однієї компанії, то це багато про що говорить, особливо про хорошу репутацію компанії. Якщо батько рекомендував синові цю компанію, то вона справді хороша.

Що було найскладнішим у першому контракті?
Мені здається, що найскладнішим для мене було розібратися у структурі посад на судні та хто за що відповідає. Спочатку було складно зрозуміти до кого звертатися з тих чи інших питань. Ще один складний момент був для мене, це зміна екіпажу, коли треба шукати підхід до нових людей, було спершу важко налагодити контакт із новими людьми, таке почуття було, начебто ти новенький у класі. Надалі ти звикаєш, важко лише вперше.

Чи був мовний бар’єр? Чи вистачало твого рівня англійської для спілкування?
Мені важко оцінювати себе об’єктивно. Я не можу про себе сказати, що я володію мовою ідеально, але в порівнянні з тим, як було спочатку, зараз у мене хороший рівень, достатній для посади і виконання своїх обов’язків. Але завжди є чого прагнути.
Звичайно, перші напевно 2-3 тижні ти адаптуєшся до змішаного екіпажу, щось перепитуєш. Але через якийсь час, ти вже розумієш усе. Звичайно, у кожної національності свій акцент, і “українська англійська” тобі зрозуміліша, але вся ця справа часу та звикання. Усі намагаються використовувати “simple English” тому особливих проблем на цьому ґрунті не виникало.

Чи тяжко тобі перебуває на борту 6 місяців?
Ні мені подобається. Наприклад, після останнього рейсу, який був трохи більше півроку, я можу сказати, що повернувшись додому, я був готовий знову йти в море вже за місяць.

Який ти бачиш свою майбутню сім’ю із такою професією?
Насправді, технічний прогрес не стоїть на місці, і мені здається, що недалекий той день, коли у нас буде інтернет зв’язок завжди і скрізь. Таким чином, питання тривалої відсутності близької людини стане не таким гострим. Взагалі, багато залежатиме від дівчини, від її ставлення до моєї професії. Я бачу так, що вона також матиме свою справу, чимось займатиметься. Планую задуматися про сім’ю, коли стану офіцером.

Як твої батьки поставилися до того, що ти вибрав морську професію?
Напевно, як і будь-які батьки, вони сильно за мене переживали. Але я намагався завжди заспокоїти їх, виходив на зв’язок, коли була можливість. Таким чином перший рейс для них пройшов спокійно.

У яких країнах ти хотів би побувати?
Якщо чесно, я не маю якихось особливих переваг у цьому плані. Для мене напевно важливіше, щоб була хороша команда професіоналів. Будь-який район плавання мені цікавий.

Що б ти порадив хлопцям, які планують йти у море?
Читати конвенції! Як би не банально це звучало, але це мінімальне, що ти можеш зробити, поки ти вчишся на суші. Їх реально необхідно знати, адже тобі доведеться неодноразово до них звертатися. Також, англійська мова, володіння ним дасть тобі велику перевагу. Найголовніше – це прагнення! Щоб чогось досягти, ти маєш щось для цього робити! А головне, знати і розуміти чого ти прагнеш!