Історії успіху: Александр Коваленко, рефмеханік

Моя посада, Reefer Engineer, існує сьогодні переважно на пасажирських суднах, рибальському флоті та на суднах, які займаються перевезенням продуктів, наприклад, фруктів та м’яса. Море для мене почалося в ранній юності: спочатку пройшов кадетську практику на суховантажах, а вже після цього почав працювати на пасажирському флоті. Починав електриком на судні “Білорусія”. На цьому судні працював двадцять років. Відучився у нашій вищій мореплавці, тепер – морській Академії, здобув спеціальність механіка.

Тобто той, хто хоче працювати реф-механіком, має вчитися на судномеханіку?

Здобути цю спеціальність в Україні можна у коледжі, який усі називають «рибка». Раніше цю спеціальність навчали не лише у Коледжі рибної промисловості, а й, наприклад, у Водному інституті. Ще маю знайомі реф-механіки, які закінчили Холодильний інститут. Але зараз правила змінилися, тому для цієї роботи потрібна профільна морська освіта саме в коледжі рибної промисловості.

Як складалася ваша кар’єра за двадцять років, про які ви згадали?

Після посади електрика років п’ять відпрацював помічником реф-механіка. Набирався досвіду, навчався. А після здобуття диплома Морської академії перейшов на посаду реф-механіка. До речі, я починав працювати на судні, коли воно називалося «Білорусія», а потім продовжив на ньому ж, але вже під новим ім’ям – «Дельфін».

У Columbia Shipmanagement я прийшов 2010-го. Працював спочатку на подвійній позиції: реф-механік та готель інженер на судні невеликого розміру, що дозволяло дублювати дві позиції. На великих круїзних лайнерах Columbia у нас велика команда – у моєму підпорядкуванні цілих п’ять реф-мотористів. Займаємося всім, від машини до містка: вентиляція, холодильне обладнання, реф-камери та компресори, пожежні заслінки, словом, все, що потрібно відремонтувати. Пароплави в Columbia Shipmanagement не малі і для групи з шести чоловік роботи вистачає. Хтось стоїть на вахті, а решта має різні завдання: нерідко з’являється щось термінове, щось трапляється, комусь із пасажирів холодно, а комусь спекотно, і ситуацію потрібно виправляти і контролювати. Загалом мій робочий день триває десь із 7 ранку до 6 вечора, залежно від навантаження.

Великий штат на пасажирському судні обумовлений великою кількістю холодильного обладнання. На торговому флоті все інакше, холодильних камер та компресорів не так багато, і відповідальність за їхню справну роботу лежить на другому механіці.

Розкажіть про плюси своєї професії та позитивні сторони роботи на пасажирському судні.

Насамперед я б відзначив атмосферу. Спілкування з пасажирами накладає свій відбиток, і в цьому плані працювати на пасажирському судні, звісно, цікавіше, ніж торговому. Та й розміри екіпажу на пасажирських суднах – близько 800 осіб – також надають широкі можливості спілкування. Через це і робота видається не такою одноманітною. Пасажирські судна майже щодня заходять до портів. Вийти не берег, звичайно, виходить не завжди, але ми маємо таку можливість. Та й швартуються «пасажири», на відміну від торгових суден, ближче до центральної частини міста. Columbia Shipmanagement має широку мережу маршрутів, і я вже побував і на Алясці, і в Ірландії, і в Антарктиді, і в Південній Америці, і в Африці. Два сезони працювали круїзи азіатськими країнами. Це чудова нагода подивитися весь світ!

Моя посада, Reefer Engineer, існує сьогодні переважно на пасажирських суднах, рибальському флоті та на суднах, які займаються перевезенням продуктів, наприклад, фруктів та м’яса. Море для мене почалося в ранній юності: спочатку пройшов кадетську практику на суховантажах, а вже після цього почав працювати на пасажирському флоті. Починав електриком на судні “Білорусія”. На цьому судні працював двадцять років. Відучився у нашій вищій мореплавці, тепер – морській Академії, здобув спеціальність механіка.

Тобто той, хто хоче працювати реф-механіком, має вчитися на судномеханіку?

Здобути цю спеціальність в Україні можна у коледжі, який усі називають «рибка». Раніше цю спеціальність навчали не лише у Коледжі рибної промисловості, а й, наприклад, у Водному інституті. Ще маю знайомі реф-механіки, які закінчили Холодильний інститут. Але зараз правила змінилися, тому для цієї роботи потрібна профільна морська освіта саме в коледжі рибної промисловості.

Як складалася ваша кар’єра за двадцять років, про які ви згадали?

Після посади електрика років п’ять відпрацював помічником реф-механіка. Набирався досвіду, навчався. А після здобуття диплома Морської академії перейшов на посаду реф-механіка. До речі, я починав працювати на судні, коли воно називалося «Білорусія», а потім продовжив на ньому ж, але вже під новим ім’ям – «Дельфін».

У Columbia Shipmanagement я прийшов 2010-го. Працював спочатку на подвійній позиції: реф-механік та готель інженер на судні невеликого розміру, що дозволяло дублювати дві позиції. На великих круїзних лайнерах Columbia у нас велика команда – у моєму підпорядкуванні цілих п’ять реф-мотористів. Займаємося всім, від машини до містка: вентиляція, холодильне обладнання, реф-камери та компресори, пожежні заслінки, словом, все, що потрібно відремонтувати. Пароплави в Columbia Shipmanagement не малі і для групи з шести чоловік роботи вистачає. Хтось стоїть на вахті, а решта має різні завдання: нерідко з’являється щось термінове, щось трапляється, комусь із пасажирів холодно, а комусь спекотно, і ситуацію потрібно виправляти і контролювати. Загалом мій робочий день триває десь із 7 ранку до 6 вечора, залежно від навантаження.

Великий штат на пасажирському судні обумовлений великою кількістю холодильного обладнання. На торговому флоті все інакше, холодильних камер та компресорів не так багато, і відповідальність за їхню справну роботу лежить на другому механіці.

Розкажіть про плюси своєї професії та позитивні сторони роботи на пасажирському судні.

Насамперед я б відзначив атмосферу. Спілкування з пасажирами накладає свій відбиток, і в цьому плані працювати на пасажирському судні, звісно, цікавіше, ніж торговому. Та й розміри екіпажу на пасажирських суднах – близько 800 осіб – також надають широкі можливості спілкування. Через це і робота видається не такою одноманітною. Пасажирські судна майже щодня заходять до портів. Вийти не берег, звичайно, виходить не завжди, але ми маємо таку можливість. Та й швартуються «пасажири», на відміну від торгових суден, ближче до центральної частини міста. Columbia Shipmanagement має широку мережу маршрутів, і я вже побував і на Алясці, і в Ірландії, і в Антарктиді, і в Південній Америці, і в Африці. Два сезони працювали круїзи азіатськими країнами. Це чудова нагода подивитися весь світ!